Психосоматика захворювань щитовидної залози

Тіло зберігає в собі всі події, емоції, стреси і біль, які ми проживаємо. Кожне почуття, яке відчувається, має певні зони напруги у тілі. Психосоматика, пов’язана зі щитоподібною залозою, також являє собою накладення психічних станів на роботу цього органу.

Щитовидна залоза відіграє важливу роль у регулюванні обміну речовин і енергії в організмі людини. Формою нагадує метелика та символізує вільне, творче самовираження у будь-чому: словах, манері подачі інформації, поведінці, професійній діяльності, своїй справі тощо.

За словами засновника психосоматичної медицини Ф. Александера, гіперфункція органу символізує гнів, який виникає через ігнорування особистості у соціумі чи певними важливими фігурами, також пов’язана з постійним страхом не встигнути або відчуттям безпорадності, конфліктом між бажанням досягти високих цілей і страхом втратити важливі можливості.

Психосоматика ж гіпотиреозу вказує на неготовність вести активний спосіб життя, незважаючи на природний хист та бажання, уникнення складних важливих ситуацій, неприйняттям себе, проблемою із висловленням власної думки та самовираженням.

При аутоімунному тиреоїдиті організм вороже сприймає власну щитовидну залозу. Часто симптоми захворювання проявляються після важких подій: втрат, розривів відносин, при затяжному стресі чи внутрішніх конфліктах. Внутрішні конфлікти провокують «внутрішні баталії та війну» між протилежно налаштованими частинами психіки, організм починає «атакувати» себе, власні тканини, ніби намагаючись впоратися з внутрішньою напругою. Зайва самокритика та почуття провини відіграють тут теж не останню роль.

Для нормалізації ЩЗ паралельно з медичною підтримкою у процесі психотерапії важливо інтегрувати всі розрізнені та конфліктуючі частини психіки, відреагувати дискомфортні емоції та почуття, навчитися саморегуляції і технікам керування стресом, віднайти баланс у житті, свій ритм, дозволити собі свободу самовираження та інше.