ПОГОВОРИМО ПРО ЛЮБОВ

Поговоримо про любов…

⠀

За Фрейдом «любов» характеризує невротичну особистість. Так, залежність людей від своїх партнерів показує, що «неадекватні особи більш залежні від кохання, щоб вижити психологічно».

⠀

У любові, за Каслером, провідну роль грає страх втрати джерела задоволення потреб. Закоханість робить людину невільною, залежною і заважає особистісному розвитку. Л. Каслер пише, що вільна людина не відчуває любов.

Е. Фромм ж у своїх працях говорить про найвищу цінність: про любов. Любов, на його думку, є ключем до вирішення проблеми існування людини у світі. Саме любов поєднує головні людські потреби – потребу у незалежності та потребу у близькості.

⠀

Р.Мей виділяє 4 типи кохання:

1. Секс, бажання, лібідо;

2. Ерос, любов як прагнення відтворення та творчості;

3. Філія, або дружба, братерська любов;

4. Агапе, турбота про благо іншої людини, прототипом якої є Божа любов до людини.

Почуття справжнього кохання в кожної людини є сумішшю всіх чотирьох типів кохання. Ерос рятує секс від саморуйнування, але не може існувати без приязні (дружби-філії).

Напруга постійного тяжіння і постійної пристрасті була б нестерпною, якби вона ніколи не переривалася. Приязнь (дружба) – це розслаблення у присутності коханої людини, не вимагає від людини якихось певних дій, крім визнання іншого та переживання спільної радості.

Філія (дружба), своєю чергою, передбачає агапе як високу оцінку іншого, як турботу про благополуччя іншого без будь-якої вигоди собі, як безкорисливу любов. Любов і є сенс життя, за автором.